Військово-Грузинська дорога: екскурсія в Казбегі

Однією з найпопулярніших екскурсій Грузією є подорож Військово-Грузинською дорогою. Щороку нею проїжджають десятки тисяч туристів, наприклад, в рамках екскурсії з Тбілісі.

У цій докладній статті ми розповімо не лише про маршрут, яким варто проїхати, а й про ключові пам’ятки та зупинки. Ви легко зможете повторити нашу поїздку. Про всяк випадок і на подяку за чудову екскурсію у статті будуть контакти гіда, яка нас возила.

Маршрут подорожі Військово-Грузинською дорогою

Найпопулярніший варіант подорожі — прилетіти до Тбілісі, дістатися з аеропорту, поселитися, а вже потім шукати екскурсію або найняти авто з водієм.

Виїзд з Тбілісі, наша компанія та гід Лідія

Як це і водиться в Грузії, наша перша поїздка невеликою групою з 4 людей Військово-Грузинською дорогою вийшла досить спонтанною. Друга, через два роки, була вже усвідомленішою, хоча не менш несподіваною — знайомий порадив з’їздити з Лідією, яка саме вийшла з відпустки. Обіцяв, що нам сподобається і не схибив.

Зверніть увагу: у вартість екскурсії не включено обід. Раніше треба було доплачувати близько 80-100 ларі за підйом на джипі до церкви Гергеті, але зараз там зробили нормальну дорогу.

Практично наприкінці статті, на карті, можна відстежити маршрут нашого переміщення під час екскурсії.

Стародавня Мцхета: духовна столиця Грузії

Відразу на виїзді з Тбілісі можна побачити старовинне місто Мцхета. Це релігійний та культурний центр Грузії, адже саме там Свята Ніно встановила перший грузинський хрест. На території Мцхети збереглося кілька старовинних храмів, деякі з них належать до програми екскурсії.

Першою зупинкою на маршруті став величний храм Светіцховелі. По його території та Святиням, розташованим усередині, нас люб’язно провела Лідія, попутно розповідаючи цікаві факти та відповідаючи на наші численні запитання. Наприкінці ми мали достатньо вільного часу, щоб озирнутися і прогулятися по крамницям з товарами.

Наступною зупинкою став не менш відомий у Грузії храм Джварі, збудований на горі над злиттям річок Арагви та Кури. Затишний і тихий монастир, навіть незважаючи на величезну кількість туристів і не завжди хорошу погоду. З оглядових майданчиків по обидва боки від храму відкриваються чудові краєвиди на навколишні зелені гори. У сонячну погоду на стінах монастиря люблять грітися невеликі геккони.

Відвідати Мцхету з Тбілісі можна і під час окремої короткої групової екскурсії: Поїздка Святинями стародавньої столиці Грузії. До неї входять три храми: Джварі, Светіцховелі та Самтавро, а закінчується поїздка дегустацією білого та червоного вина у винному погребі на території Мцхети.

Усередині Светіцховелі зберігається багато реліквій. Про них докладно розповідає гід прямо під час екскурсії храмом.

У сонячну погоду Джварі особливо приваблює туристів. З його вершини відкриваються чудові краєвиди на злиття двох річок. За переказами, саме в Джварі було споруджено перший хрест Святої Ніно.

Жінвальське водосховище: гарне місце та можливість викупатися

Якщо вибрати стандартну екскурсію Військово-Грузинською дорогою, то першою зупинкою на маршруті зазвичай стає Жінвальське водосховище, яке ну дуже мальовниче. Таке собі гарне озеро серед гір. Для нас ця зупинка стала черговим цікавим місцем на маршруті та перервою на каву. Поруч зі стоянкою стоїть невеликий кіоск, де можна замовити напої і навіть трохи перекусити.

Лідія знає вдалі місця для фотосесій та непогано фотографує, фото у нас вийшли просто чудові.

Ви, мабуть, не повірите, але ми на сайті зовсім не займаємося обробкою фотографій. Що наш недорогий фотоапарат зняв, те ми й публікуємо. Жінвальське водосховище у житті виглядає набагато краще, ніж на цьому фото.

У хорошу погоду вода там справді дивовижно-блакитного кольору.

Ми милувалися Жінвальським водосховищем, фотографувалися та пили каву з шоколадкою, насолоджуючись гарними краєвидами.

Деякі гіди на екскурсії Військово-Грузинською дорогою пропонують скупатися в цьому водосховищі. Трохи далі на маршруті, за фортецею Ананурі, знаходиться зручний пляж, де часто влітку можна зустріти місцевих. Після задушливої ​​літньої спеки поринути у прохолодну воду дуже приємно. Відчуття непередавані.

Замок чи фортеця Ананурі: одне з найпопулярніших місць у Грузії

Відстань від Тбілісі до замку Ананурі — лише 70 кілометрів. Якщо їхатимете самі, точно не пропустите, адже замок знаходиться біля самої дороги і вже встиг обрости кіосками та величезною парковкою. Місце це цікаве і з історичного, і з туристичного погляду. Справа в тому, що у всій Грузії можна знайти лише 3-4 церкви, збудовані в 17 столітті. І дві з них тут, в Ананурі. Особливо радимо звернути увагу на Успенський храм – його стіни прикрашені виноградною лозою та хрестом, що було великою рідкістю на той час.

З самим замком пов’язано кілька красивих легенд: одна про кохання та труднощі, друга про зраду та підступність. Свого часу тут був Пушкін, відвідували фортецю багато інших відомих письменників і поетів.

На цьому фото видно не тільки саму фортецю Ананурі, а й квадратну вежу, на яку Ви зможете піднятися за бажанням. Тільки враховуйте, що перекриття там перебувають у жахливому стані.

На фото старовинна вежа 13 століття, з якої колись розпочиналася історія фортеці та унікальний Успенський храм 17 століття.

А на цьому фото можна побачити не лише Спаський храм, а й туристів, що фотографуються на вершині вежі.

Усередині Успенського храму можна побачити гарний вівтар, який було збудовано пізніше.

Сам же інтер’єр церкви скромний, як і прийнято в грузинських храмах.

Туристам більш цікаві красиві пейзажі, що відкриваються з вершини квадратної вежі. Видно і навколишні гори, і озеро-водосховище, і старовинні церкви за мурами.

Цікавий той факт, що раніше фортеця була набагато більшою, але на перший погляд це зовсім не помітно. Історична частина Ананурі раніше знаходилася нижче, і сьогодні частково затоплена озером.

Приїжджають туристи сюди здебільшого заради гарних фото та селфі на фоні озера.

Стародавні храми для більшості нехай і цікаві, але набагато менше, ніж красиві пейзажі.

Історична частина фортеці знаходилася ближче до водосховища. На цьому фото Ви можете побачити руїни старовинної церкви і будинок, що активно реставрується.

Щоб повністю зняти фортецю Ананурі, доведеться трохи прогулятися мостом перед замком.

Але найкрасивіші фото виходять саме з вершини вежі. Краєвиди просто дивовижні. Якщо підійти до краю, можна відчути себе птахом, що літає на висоті. Одночасно трохи страшно і дуже захоплююче.

За Успенським храмом знаходиться вузький таємний лаз. Всі бажаючі можуть спуститися по ньому і побачити, що залишилося з колишніх часів (невелика кімната закінчується металевими ґратами, що виходять за територію фортеці).

На території фортеці знаходиться підземний лаз, доступний для відвідування туристами. Лідія дала нам достатньо часу, щоб ми все добре оглянули, сфотографували, погуляли мостом перед замком. До речі, вид з нього на Ананурі ще красивіший, ніж зблизька.

Під час першого відвідування фортеці Ананурі після розповідей про Успенський і Спаський храми, що знаходяться там, ми вирушили купатися. Перевдягалися у зруйнованій церкві. Не дуже зручно, але інших варіантів не було.

Вода у водосховищі дуже тепла та чиста. Суто суб’єктивно там набагато тепліше, ніж на морі в Батумі.

Особливо цікаво викупатися у водосховищі буде туристам, які прилітають не до Батумі, а до Тбілісі. Адже це їхнє перше купання на території Грузії.

Це цікаво: докладна розповідь про фортецю Ананурі та її пам’ятки.

Смачний обід у селі Пасанаурі

Окремо варто розповісти про обід у місцевому ресторані в селі Пасанаурі, яке славиться на всю Грузію найсмачнішими м’ясними хінкалями. Заклад, якщо правильно переклали, називається “Дуканський Кавказ”. Знаходиться прямо на трасі, за місцем руху екскурсійних груп. Крім хінкалі, в ньому можна вибрати шашлики, різноманітні хачапурі та інші традиційні грузинські страви. До речі, м’ясні хінкалі там справді виявилися найсмачнішими, як утім і шашлик — один із найсмачніших, які ми куштували.

Традиційно для грузинських доріг – корови, що блукають навмання. На фото саме той ресторан, у якому ми смачно і зовсім недорого пообідали у компанії гіда та водія.

Смачний шашлик на обід – що ще потрібно для щастя. Виявилося, що хінкалі ми так і не сфотографували. Замовлення швидко розійшлося по тарілках і було оперативно з’їдено.

Між замовленням страв та їх приготуванням у нас був час для фотосесії на фоні гарних краєвидів. Спочатку нас по черзі фотографували гід та водій, а потім і ми їх.

Щоб було не нудно чекати на свій обід, можна прогулятися вздовж річки і влаштувати собі фото-паузу. Ресторан розташований у дуже мальовничому місці. Не рідко тут можна побачити туристів, які зупинилися не на обід, а саме на фотосесію. До речі, стоянка тут теж досить зручна.

Сама Військово-Грузинська дорога: гори, річки та мінералка

Приблизно за фортецею Ананурі ми почали розуміти, чому головною пам’яткою екскурсії є дорога, а не церкви і храми. Якщо до цього гори нехай і були, але не надто високі, то тепер ми змогли насолодитися красою Кавказу.

Як досвідчений гід, Лідія постійно чергує невеликі переїзди з короткими стоянками. Особливо вразила зупинка, під час якої ми милувалися злиттям двох річок із водою різного кольору. Скрізь можна зупинитися, навіть якщо Вам просто сподобалася якась гора і хочеться зробити кілька фото на її фоні.

У результаті екскурсія з поїздки від однієї визначної пам’ятки до наступної перетворилася на справжню невелику подорож, яка запам’яталася набагато краще та подарувала набагато більше емоцій.

Злиття двох річок з різною температурою та кольором води. У житті – дуже цікаве видовище.

Практично за кожним поворотом можна побачити гарні гори та маленькі села, що розкинулися у полонинах.

Дорогою можна побачити гору Мікеті, яка славиться незвичайним кольором та правильною формою. За це її ще називають “круглою горою”.

Відомий і Хрестовий перевал – найвища точка дороги. А це 2395 метрів над рівнем моря, про що повідомляє пам’ятник і табличка на фото.

Поруч із цим незвичайним “водоспадом” знаходиться мінеральне джерело. Вода там уже “газована”.

Майже на кожному повороті відкриваються красиві та дуже незвичайні краєвиди.

Подекуди збереглися стародавні вежі, що чимось нагадують Сванетію.

Цікаво спостерігати за рослинністю на висоті. Поступово вона стає все біднішою.

Колись цією дорогою ходили Пушкін, Лермонтов і Маяковський. Багато їхніх творів так чи інакше згадують красу цих місць. Взагалі Кавказ підкорив багатьох великих та неординарних людей. Є тут якась незвичайна енергетика, відчувається, що це особливе місце і побувати в ньому обов’язково варто.

Арка Дружби народів у Гудаурі – просто нереальні гірські пейзажі.

Суто суб’єктивно, найкрасивіші гірські пейзажі на Військово-Грузинській дорозі можна побачити неподалік гірськолижного курорту Гудаурі, в який туристи часто приїжджають навіть влітку — подихати чистим гірським повітрям.

Поруч із Гудаурі є цікава пам’ятка — арка Дружби народів, яка по суті є чудовим оглядовим майданчиком із шикарними панорамними краєвидами на околиці.

На відміну від попередніх визначних пам’яток, арка Дружби народів не знаходиться біля самої дороги, тому її можна з легкістю проїхати, не помітивши. Якщо їхатимете з Тбілісі, арка буде ліворуч від Вас. По цьому фото можна оцінити відстань від дороги до арки.

Знаменита арка в першу чергу найкрасивішим видом на гору Мікеті, яку багато хто називає “круглою горою” за надзвичайно правильну форму. Мені вона чимось нагадує гору Фудзіяма в Японії, нехай вона і зовсім не схожа.

Друга популярна визначна пам’ятка – ось цей виступаючий над прірвою камінь. Зазвичай до нього велика черга, а щоб сфотографувати його без туристів, довелося довго чекати.

Але найцікавіше тут – чудові гірські пейзажі, які відкриваються з усіх боків, куди не подивися.

Десь далеко внизу можна побачити рукотворне озеро надзвичайно правильної форми.

Живиться воно від гірської річки, де розкинувся невеликий водоспад.

Сама арка, хай і не нова (рік побудови 1983), виглядає досить приємно. Око якось не чіпляється за дрібні дефекти та ушкодження. У 2018 році арку реконструювали, а площу навколо (під’їзд до арки) якісно заасфальтували.

До ремонту, як видно з фото, підійшли ґрунтовно. Тепер конструкція арки та площа навколо неї абсолютно безпечні для туристів.

Від арки відкривається чудовий краєвид на Військово-Грузинську дорогу, яким ми вирушаємо далі.

Степанцмінда або Казбегі — село серед високих гір

Степанцмінда, яке до 2007 року називалася Казбегі на честь народженого грузинського письменника Олександра Казбегі, нічим особливим не виділяється.

Видно, що селище дуже туристичне — багато гестхаусів та кафешок, є навіть пристойний готель 4* з шикарним панорамним видом на Казбек та Гергеті. На території селища є туристичний інфоцентр, невелика церква та навіть музей.

Але це просто велике село, де зупиняються туристи та альпіністи, які запланували сходження на Казбек.

Якщо вирішите їхати Військово-Грузинською дорогою на маршрутці, то тут Вам доведеться або заночувати, або наймати за 100 ларі джип на Гергеті.

Тут докладніше: більш детальна інформація про Казбегі, наші поради та підбірка житла.

Троїцька церква у Гергеті на висоті 2170 метрів над рівнем моря

Головною пам’яткою на всій Військово-Грузинській дорозі нам здалася Троїцька церква в Гергеті та велична гора Казбек. Але дістатися туди не так просто. Якщо йти пішки від центру Степанцмінди, то за хорошої погоди дорога займе щонайменше годину, а то й усі дві. Особливо, якщо часто зупинятиметеся, щоб сфотографувати і трохи відпочити.

На момент останньої нашої поїздки дорогу до церкви активно ремонтували і підніматися на екскурсійній машині було просто неможливо — вона була важка та дуже розбита. Перший раз ми наймали авто (нас було 4 людини) і частину дороги їхали в ньому, а останньою невеликою ділянкою піднімалися самостійно. Під час індивідуальної екскурсії з Лідією ми подолали підйом і спуск на джипі (дорога стала ще більш розбитою, плюс почали прокладати новий, ще довший маршрут, а старий закрили).

Фото з першої поїздки до Гергеті: дружною компанією ми піднімаємося до церкви, а наш джип їде порожнім. Дорога важка, але пройти її варто.

І ось нам відкрився вид на Гергеті. Туристи, які бачать подібні фото, вважають, що це і вся дорога до храму. Насправді до цього місця йти мінімум годину.

Що мені особливо сподобалося, у Гергеті – відсутність сувенірних магазинів та продавців. Тут стоять люди з наметами, ходять коні та корови, живуть ченці, а набридливої “сувенірки” немає – вона залишилася внизу, у Казбегі.

Сама церква Гергеті виглядає досить просто. Та й усередині нічого вражаючого уяву немає. Але при цьому дуже багато хто відчуває тут незрозумілу бурю емоцій: плачуть, сміються, радіють…

З самої церкви відкривається чудовий краєвид на селище Степанцмінда, з центру якого і розпочинався наш маршрут. Можете прикинути самі скільки часу знадобиться, щоб подолати цю відстань по звивистій гірській стежці.

Ліворуч на фото поряд з машиною, на якій ми заїхали на гору до Гергеті, стоїть наша гід Лідія – у куртці та черевиках.

Зважте той факт, що церква Гергеті розташована на висоті 2170 метрів над рівнем моря і тут дуже часто міняється погода. Навіть якщо в Тбілісі і аж до Хрестового перевалу світить сонце і Вам душно від спеки, візьміть із собою куртку та дощовик або парасольку. Під час останнього нашого відвідування на під’їзді до Степанцмінди пішла злива, дорогу до церкви дуже сильно розмило, багато туристів, які поїхали на своїх машинах, буксували та застрягали. Паломники, що дісталися церкви, промокли до нитки, температура на вулиці не перевищувала +8 (і це влітку!)

Тут цікавіше: докладна стаття про церкву Гергеті та гору Казбек.

А що гора Казбек? Чи вдасться її побачити?

На жаль, Казбек дуже вибагливий. Через високогірний клімат велику частину часу, іноді тижні поспіль, він схований або хмарами, або непроглядним туманом.

Під час короткої екскурсії побачити навіть краєчок Казбека вже велике везіння. Нам поки що не пощастило. Але нічого, буде привід повернутися сюди ще раз, а може взагалі пожити в цих місцях.

Стражник Кавказу, сивий Казбек, не надто любить аудиторію. Зазвичай він ховається за низько нависаючими хмарами.

У дощову погоду Казбек також не захотів показати себе. Сподіваємося на наступний, вдалий візит.

Наші відгуки про Військово Грузинську дорогу та екскурсії з Лідією з Тбілісі

Одна справа розповідь про екскурсію, а інша — відгук. Якщо в оповіданні хочеться описати пам’ятки та цікаві місця, то у відгуку — висловити особисту думку та розповісти про нюанси організації.

Відгук Віктора про подорож Військово Грузинською дорогою

Екскурсія сподобалася насамперед організацією. У нас була чудова машина (праворульний японець) з першокласним водієм, що дозволило гіду розповідати багато цікавого по дорозі.

Лідія – дуже захоплюючий оповідач. Вона багато знає про Грузію та тонко відчуває свою аудиторію, підлаштовуючись під її інтереси. Наприклад, коли по дорозі назад ми вже втомилися від цікавих фактів — вона просто розмовляла з нами про життя, відповідаючи на наші запитання.

Сподобалося, що дуже добре відчувається людське ставлення, ці екскурсії — не лише спосіб заробити гроші, а й бажання показати свою країну та її красу. З Лідією цікаво поговорити і про життя в Грузії, можна попросити показати хороший обмінник, ресторан чи допомогти порадою.

Ми подорожували близько 10 годин і повернулися назад лише пізно ввечері — екскурсія не мала чіткого графіка, ми нікуди не поспішали, нас ніхто не підганяв, навпаки — намагалися показати більше.

Відгук Аліни про екскурсію Військово-Грузинською дорогою.

Особисто мені поїздка Військово-Грузинською дорогою сподобалася до божевілля. Фантастичні види за вікном, прекрасна і дуже освічена гід Лідія, здатна відповісти на будь-яке питання, комфортабельна машина, в якій абсолютно не заколисує і сама подорож, що вдало поєднала в собі дві повноцінні екскурсії.

З визначних пам’яток, які ми побачили по дорозі, найбільше враження справила церква Гергеті з надзвичайно сильною енергетикою та потайним Казбеком, а також, як не дивно, Жінвальське водосховище, де під час першої поїздки нам вдалося поплавати.

Окреме спасибі хотілося б ще раз висловити нашому гіду Лідії за чудову можливість доторкнутися до культури чудової країни Грузії та водія Георгія, за віртуозне водіння гірськими дорогами та серпантинами.

Військово-Грузинська дорога та її пам’ятки на карті Грузії

Маршрут відвіданої нами екскурсії ми відзначили на карті. На ній Ви можете побачити основні з відвіданих нами пам’яток: храми Светіцховелі та Джварі, фортецю Ананурі, ресторан, в якому обідали, арку Дружби народів, Казбегі, церкву Гергеті та гору Казбек.

Радимо оцінити звивисті серпантини, які ведуть до Гергеті і з розумом спланувати час на її огляд.

Координати Степанцмінди для GPS навігатора у популярних форматах (використовуйте залежно від Вашої моделі):

Як проїхати Військово Грузинською дорогою

Проїхати Військово-Грузинською дорогою не складно. Достатньо виїхати з Тбілісі трасою Е117 (грузинська класифікація ს-3) і їхати нею доти, доки не потрапите до Казбегі. Основні визначні пам’ятки знаходяться біля самої дороги і пропустити їх неможливо.

Дорога до Степанцмінди займає близько 3 годин (без зупинок), а назад — 2 години, адже спускатися з гір простіше.

Екскурсії Військово Грузинською дорогою: де купувати?

Якщо Лідія буде зайнята (а в сезон це трапляється часто), можна забронювати екскурсію через інтернет у інших вільних на той момент гідів:

• Екскурсія Військово-Грузинською дорогою із заїздом у Дар’ялівську ущелину.
• Екскурсія подорожче від гіда, що добре себе зарекомендував.
• Груповий варіант екскурсії без заїзду до Мцхети.

Ще одним непоганим варіантом буде замовити авто з водієм на сайті Gotrip.ge. Це, звичайно, далеко не екскурсія з гідом, але біля основних визначних пам’яток вони зупиняють, нікуди не підганяють, а найчастіше ще й покажуть незвичайні місця, що мало відвідуються туристами по маршруту.

Як орендувати автомобіль та подорожувати Військово Грузинською дорогою самостійно?

Хорошим варіантом буде орендувати автомобіль та вирушити у власну подорож. Після ремонту, навіть ділянка до церкви Гергеті стала цілком непоганою та прохідною легковими машинами. Проїхати по всій Військово-Грузинській дорозі можна без особливих зусиль. Заважають хіба що великі фури, що стоять у черзі за десятки кілометрів від кордону.

Військово Грузинська дорога маршруткою

З’їздити до Казбегі можна і на маршрутці. Ходять вони від автовокзалу Дідубе у Тбілісі. Перша маршрутка зазвичай вирушає о 8:00, а остання з Казбегі — о 18:00 влітку та о 17:00 взимку. На автовокзалі знайти потрібну маршрутку не складно – запитуйте у водіїв і Вам все одразу покажуть.

Такий варіант досить стомлюючий, адже маршрутки в Грузії розбиті, а водії часто вдають із себе Шумахерів. До того ж, будьте готові і морально, і фінансово залишитися на ніч у селі Казбегі — громадський транспорт не завжди дотримується розкладу.

Час у дорозі – 3,5 або 4 години, а приблизна ціна квитка 15 ларі. Кажуть, що є ще маршрутки, які їздять із зупинками біля основних визначних пам’яток. Коштують вони трохи дорожче та їдуть довше.

Ще цікаві статті про відпочинок у Грузії:

• Які екскурсії варто відвідати з Тбілісі: наш список найцікавіших місць
• Скільки коштує відпочити у Грузії? Поради досвідчених туристів та онлайн-калькулятор
• Фортеця Ананурі на Військово-Грузинській дорозі: чого чекати і чи варто їхати?
• Церква Гергеті поряд з горою Казбек — наша розповідь, фото та відео
• Як відпочити у Грузії самостійно? Ділимося особистим досвідом і даємо корисні поради
• Оренда авто в Грузії: що, як і за скільки? Ідеальний варіант, якщо подорожуєте компанією
• Головні визначні пам’ятки Грузії: наша добірка найцікавіших місць у країні