Каньйон Окаце в Грузії: як дістатися, ціни, екскурсії

Обладнаний для туристів каньйон Окаце відноситься до порівняно нових пам’яток, які встигли полюбитися мандрівникам. Але, як і раніше, дістатися до нього на громадському транспорті складно. А якщо у Ваших планах відвідування декількох цікавих місць за один день, то це стає практично нереальним завданням.

Сам каньйон досить великий (близько 16 кілометрів в довжину), ділиться на Верхній і Нижній. У першому розташований красивий водоспад Кінчха. У нижньому в 2014 році облаштували дворівневий місток над прірвою з оглядовими майданчиками. Тепер ті, хто не страждають акрофобією (острахом висоти), можуть дивитися на однойменний каньйон річки Окаце зверху і насолоджуватися приголомшливими видами. Міст надійно прикріплений до скелі на висоті близько 140 метрів.

Може стати в нагоді: Каньйон Мартвілі – найяскравіше і цікаве місце Мегрелії. Чи варто їхати?

Каньйон Окаце – одна з головних визначних пам’яток околиць Кутаїсі: ціни і розклад

Каньйон Окаце знаходиться приблизно в 50 кілометрах від міста Кутаїсі. Сучасне обладнання і постійні перевірки (остання масштабна проходить до сих пір, з другої половини 2018 роки) дозволяють не боятися за свою безпеку і впевнено гуляти по підвісних містках і сходами протяжністю майже кілометр.

Екскурсія по каньйону Окаце починається задовго до того, як побачите ущелину. Під’їхавши до стоянки в селі Зеда Горді, йдемо по брукованій стежці прямо до будівлі візит-центру за квитками. Далі вирішуємо, як будемо добиратися до місця старту: пішки або на таксі. Варіант їхати на своїй машині навіть не розглядаємо – дорога дуже розбита і не придатна до використання звичайним транспортом.

Пішки від візит-центру до входу на міст, близько 2,5 кілометрів. Дорога починається через ліс, а закінчується на відкритій місцевості з гарними видами на гори і навколишню природу.

Мощена кам’яна стежка поступово йде під ухил вниз, завдяки чому маршрут зовсім не обтяжливий. Тому рекомендуємо до мосту прогулятися пішки. Так отримаєте колосальне задоволення і розімнете ноги після поїздки. Особливо, якщо їхали з Батумі.

З визначних пам’яток, які попадуться по дорозі, можна виділити хіба що руїни палацу Дадіані, але нічого примітного від них вже не залишилося. Заблукати під час цієї подорожі неможливо – часто трапляються вказівники.

Можна вибрати варіант на таксі. Вартість поїздки на початок каньйону і назад обійдеться в районі 50 ларі за машину з урахуванням очікування. В одну сторону (наприклад, тільки назад) – 20-30 ларі в залежності від авто.

Дороги через ліс і та, якою возять таксисти, відрізняються один від одного.

Важливо! У погану погоду (сильний дощ, туман або сніг) каньйон Окаце закритий для відвідування.

Майте на увазі: умовити охоронця, який стоїть на пропускному пункті у стартового майданчика каньйону Окаце пропустити на місток разом з Вами дитину зростом менше 120 см не представляється можливим (якщо буде сумніватися – виміряє висоту малюка). Коляску з собою теж брати не варто, на міст з нею не можна.

Квитки перевіряють безпосередньо перед вхідними дверима, що ведуть на майданчик. Потрапити без них на підвісний міст не вийде – біля воріт постійно чергує охоронець. Якщо не купили квиток на касі в інфоцентрі, є можливість придбати його тут (теж стоїть химерна будівля схожої форми, тільки трохи менша).

Ціна квитка не включає доставку туристів до місця входу в каньйон. Радимо комбінований варіант: до воріт, що вели на містки йти пішки, а назад взяти таксі. Назад, до візит-центру, на сонцю і спеці у туристів зазвичай залишається набагато менше сил, ніж було на початку подорожі. Додайте до цього стежку, що тягнеться вгору і зрозумієте, чому ми радимо так вчинити.

Перед візит-центром є невелика безкоштовна парковка.

Поради, відгуки та фото каньйону Окаце

Одна з перших і головних порад стосується форми одягу, а саме взуття. Найбільш правильним буде надіти для прогулянки каньйоном спортивне взуття: зручно, безпечно, надійно. Ні в якому разі не одягайте підбори, особливо шпильки. Робити в них на каньйоні немає чого, та й не впустять навіть. Також не рекомендуємо одягати топіки, майки на бретельках тощо – в літній сезон ризикуєте обгоріти. Візьміть з собою сонцезахисні окуляри і кепку.

До 10:00 на території робити нічого. Пробратися зайцем всередину не вийде, так як чергують охоронець і таксисти. Приїжджати перед закриттям каньйону, після 17:00 теж не варто. Каси працюють до 18:00, але в такий час можуть не пустити на міст. Корисний лайфхак: якщо за один день в планах відвідати і водоспад Кінчха, і каньйон Окаце і при цьому отримати красиві яскраві фото першого, їдьте до обіду (краще з ранку, до 11 годин) до водоспаду.

Тим, хто дуже сильно боїться висоти, краще замість Окаце вибрати Мартвілі. Особисто бачили іноземну туристку, яка перед нами зайшла в ворота і пройшовши всього пару метрів по містку, повернулася назад. Зробити подібне після 15-20 метрів шляху вперед буде вкрай складно – містки дуже вузькі, рух в них проходить тільки в одну сторону, до головного майданчика. До речі, друга половина дороги, при піднятті по сходах ще вище, веде через зарості, де вже не так страшно. Величезний консольний оглядовий майданчик у деяких людей викликає паніку. Тому рекомендуємо спочатку там же посидіти на одній з лавочок. Прийти в себе, заспокоїтися і зібратися з духом. На самому кінці консолі Вас чекають запаморочливі види на річку, водоспади і безпосередньо каньйон.

Влітку в Окаце зелено і частина природної краси прихована деревами. Навесні і восени, коли дерева стоять ще голими, каньйон видно більш детально, але з погодою може не пощастити.

Тим, хто вибрав піший маршрут від візит-центру до каньйону, краще взяти з собою води і, можливо, навіть легкий перекус (особливо якщо йдете з дитиною). Магазинів по дорозі немає. Іноді трапляються торговці з водою (вкрай рідко), на виході є джерело з чистою питною водою і кафе (працює в сезон).

Особисто ми їздили в каньйон Окаце в режимі індивідуальної екскурсії з гідом Марією. Поїздка сподобалася і запам’яталася. Було комфортно, цікаво, весело і інформативно. Маршрут включав відвідини двох каньйонів: Окаце і Мартвілі. Трохи цікавішим нам здався саме другий каньйон. Можливо, через мій страх висоти, але в Мартвілі було набагато приємніше знаходиться і Віктору.

На фоні будівель села Зеда Горді, візит-центр, де потрібно купувати квитки на каньйон Окаце, виглядає досить оригінально.

Останній шанс для тих, хто сумнівається, йти на каньйон чи ні – подивитися його макет та уявити свої відчуття від прогулянки цими містками.

Вдалині за деревами можна побачити руїни палацу Дадіані. Якщо чесно, нічого цікавого вони не представляють.

Ближче до кінця пішої подорожі до каньйону видно гарні засніжені гори.

Єдина тваринка, яку ми зустріли під час прогулянки до пункту пропуску на міст каньйону Окаце. Пес поводився мирно і ніяк не реагував на туристів.

Невелика стоянка для авто перед входом на мости каньйону Окаце. На виході з них відразу домовляються про зворотній трансфер (якщо спочатку не приїхали на таксі).

Прогулянка по Окаце зайняла у нас приблизно 2 години. Від візит-центру до воріт на містки йшли пішки через ліс разом з гідом, яка попутно розповідала про рослини, що зустрічаються на шляху і відповідала на наші запитання. Ніяких тварин на стежці і серед дерев побачити не вдалося. Незважаючи на те, що ми з нетерпінням очікували, коли зʼявиться сам каньйон, втоми зовсім не відчували. Перед входом, на пропускному пункті, у нас перевірили квитки і впустили на міст. Подолавши 544 сходинки, ми нарешті побачили те, що хотіли – чудовий глибокий каньйон з фантастичними краєвидами. Особисто мені було не так-то просто по ньому йти, відзначалася боязнь висоти і той факт, що місток злегка вібрував від руху. Але потрапити в Окаце хотілося давно і я змогла пройти по ньому повністю, до оглядового майданчика, чим особливо пишаюся. Види з нього вражають уяву. На кінці консолі, якщо переборе страх і зможете поглянути вниз, побачите красиву річку і водоспади, які вливаються в неї.

Зворотна дорога виявилася теж досить памʼятною. Від оглядового майданчика довелося знову підніматися сходами вгору, до виходу. Навіть витривалим людям (а ми вважали себе такими) це зробити не просто, доводилося часто зупинятися на відпочинок. Дійшовши до стоянки, ми з радістю вскочили в машину і за 20 ларі поїхали на таксі до місця, де залишили своє авто. Порада: якщо не хочете екстремальних відчуттів, не сідайте в Ниви. Всі машини, що таксують на відрізку від візит-центру до каньйону і назад дуже розбиті (воно й зрозуміло, по такій дорозі їздити). Краще вибрати міцубісі деліка. Хоч і трохи дорожче, зате не будете переживати, що десь по дорозі розвалиться авто.

Висновок: каньйон Окаце сподобався, але на відміну від Мартвілі (були вже 3 рази), відвідувати його повторно не плануємо.

Початок шляху до каньйону Окаце. Поки що нічого не видно, тому й не страшно. Якщо вірити деяким мандрівникам, тут налічується 544 сходинки.

А ось і перші метри на мосту. Відчуття не з приємних. Мені взагалі хотілося повернути назад, але не можна – ззаду йде гід, яка заспокоює та запевняє, що скоро не буде так страшно.

Перший оглядовий майданчик на підвісному мосту каньйону Окаце. Через буйну рослинність не надто добре видно сам каньйон. А десь унизу бурхливо хлюпається однойменна річка.

Якщо добре придивитися або збільшити фото, можна побачити ціль прогулянки мостами – консольний майданчик, що ніби завис у повітрі над прірвою.

Якоїсь миті доведеться піднятися ще вище сходами, але далі йти вже не так страшно.

Ця частина шляху спокійніша, проходить через зарості, крізь які каньйон не видно. Вона і виводить на головний оглядовий майданчик Окаце.

Здалеку консоль здається не такою значною і страшною. І все ж таки, не багато хто зважується пройти по ній до кінця, а тим більше подивитися, що знаходиться далеко внизу.

По обидва боки від майданчика розташовані зручні лавочки. Хтось на них відпочиває після прогулянки мостами, а хтось збирається з думками, щоб глянути в обличчя своєму страху.

Саме з консольного майданчика здається, що бачиш каньйон із висоти пташиного польоту. Він лякає та заворожує одночасно.

Фото трохи наближене зумjv. Ось ця річка Окаце і дала назву всьому каньйону. Раніше (до 2014 року) його можна було побачити лише знизу.

Типові розбиті авто, що курсують від візит-центру Окаце до входу на місточки. Дорога просто жахлива. Від глибоких вибоїн, а також постійного підстрибування на них вже через пару хвилин хочеться вийти і йти пішки.

Наше таксі, яке доставило до стоянки у візит-центрі. Напевно, я ставила б ще більшу ціну за цей маршрут.

Каньйон Окаце на мапі: як дістатися?

Найбільш зручно і комфортно добиратися до візит-центру каньйону Окаце на машині (близько 165 кілометрів). Прямо перед ним є невелика парковка. На ній же залишають свої авто гіди. При цьому можна за один день навіть з Батумі встигнути відвідати водоспад Кінчха і каньйон Мартвілі або печери Прометея і Сатаплія (з Кутаїсі тим більше).

Від Тбілісі до каньйону Окаце близько 280 кілометрів. Це приблизно 5 годин на машині. Їхати тільки заради каньйону Окаце так далеко без ночівлі в Кутаїсі або на місці, в селі Зеда Горді, не варто. Якщо надумаєте орендувати машину, радимо не ризикувати і не намагатися проїхати на ній до входу.

Багато авторів сайтів впевнені, що осилити на позашляховику той відрізок шляху цілком можливо. Але чомусь самі залишають орендовані авто на стоянці і наймають таксі або йдуть пішки. Можливо, раніше, дорога була кращою. У 2018 ми добре “вивчили” цей відрізок і більш ніж впевнені: навіть досвідчений водій, який в перший раз поїде ним, не зможе вберегти машину від подряпин і вм’ятин (і це в кращому випадку).

Другим хорошим варіантом буде замовити екскурсію. Ми самі вибрали саме такий спосіб огляду каньйонів (Окаце і Мартвілі). Бронювали екскурсію на сайті  Georgia4travel. Переглянути опис маршруту, фото, ціни і забронювати таку подорож можна за посиланням: Природна пишність західної частини Грузії.

Якщо наявність гіда неважлива, радимо замість таксі замовити машину з водієм.Так вийде не тільки дешевше, але і комфортніше. Розповісти так само цікаво, як гід, про визначні пам’ятки країни водій не зможе, зате буде постійно з Вами: зупинить де скажете, допоможе і підкаже з будь-яким питанням. Ми в Грузії так орендували авто кілька разів. Їздили з різними водіями в Боржомі (заодно безкоштовно відвідали Лікані), з Батумі в Тбілісі (по дорозі безкоштовно заїхали в Уплісцихе і Ґорі), замовляли трансфер з аеропорту і в аеропорт. Все було на вищому рівні, ніяких проблем чи непорозумінь ні разу не виникло. Орендували машини з водіями на сайті  Gotrip.ge.

Добиратися до Окаце на маршрутці не найкраща ідея. Прямих рейсів з Батумі немає, а з Кутаїсі в село Зеда Горді ходить всього один автобус, о 16:00. Назад повернутися в цей день в місто не вийде. Альтернативні варіанти – їхати з декількома пересадками. Від автовокзалу Кутаїсі слідують маршрутки у напрямку Мартвілі або Хоні. У Хоні є автовокзал, звідки 2 рази в день йдуть автобуси в Зеда Горді. Якщо вибрали маршрутку на Мартвілі, то потрібно вийти або знову таки в Хоні, або на розвилці, що веде до каньйону Окаце і зупиняти попутки або брати таксі.

На карту нанесено автомобільний маршрут з Батумі і Кутаїсі до каньйону Окаце. Також на ній відзначені всі визначні пам’ятки, що знаходяться в околицях.

Екскурсії в каньйон Окаце

Окремо виділимо найпоширеніший спосіб огляду каньйону Окаце – екскурсійний. Більшість туристів не мають у своєму розпорядженні достатнього запасу часу, але при цьому хочуть охопити побільше пам’яток. Тому багато хто і вибирає екскурсії, що включають крім Окаце, водоспад Кінчха, каньйон Мартвілі, печеру Прометея. Оглянути всі перераховані місця на машині за одну поїздку з Батумі реально: якщо Ви володієте хорошим досвідом водіння дорогами Грузії, або оселитеся ближче, в Кутаїсі.

Наприклад, поблизу Окаце, на відстані 7 кілометрів, знаходиться величний каскадний водоспад Кінчха. Знаменитий він царськими купальнями, розташованими трохи вище найвищого водоспаду. Зараз Кінчху облагороджують і роблять безпечною для туристів. До сезону 2019 року мають відкрити для відвідування. До речі, оглянути царські купальні можна навіть зараз. Дорогу до них не перекривали.

Про каньйони Мартвілі і печеру Прометея можна писати довго. Якщо захочете почитати – у нас є окремі статті по ним. В цілому скажу, що відвідати їх варто обов’язково. Можливо, враження від них будуть навіть яскравішими, ніж від Окаце.

Хороші організовані екскурсії до каньйонів поки можна замовити тільки з Батумі, Кобулеті або Кутаїсі. Ось кілька цілком пристойних варіантів з розумними і знаючими гідами:

• Прогулянка по каньйонам Мартвілі і Окаце з чудовою ерудованою дівчиною Марією. Їздили з нею особисто, сподобалося. У сезон фруктів або грибів точно не залишитеся без ласощів.
• Комплексна екскурсія по каньйонам Окаце і Мартвілі із заїздом в печеру Прометея від справжнього грузина. Приємне доповнення до програми – відвідування двох парків: музичного та мініатюр.
• Поїздка в Мартвілі, Окаце і печеру Прометея. Під час екскурсії буде унікальна можливість побачити процес приготування найсмачнішиї солодощів Грузії, знаменитої чурчхели.
• Групова екскурсія каньйонами Окаце і Мартвілі. У ціну квитка входить обід.
• Поїздка з Кутаїсі в найцікавіші околиці міста: каньйони Окаце і Мартвілі, водоспад Кінчха, печера Прометея. Варто звернути увагу! Це єдина екскурсія з перерахованих, що включає в себе водоспад Кінчха.

Корисні посилання про відпочинок та екскурсії в Грузії:

• Екскурсійна програма поїздок з Батумі. Куди поїхати і що подивитися в околицях?
• Варіанти екскурсій з Тбілісі: що цікавого знаходиться за межами столиці?
• Пам’ятки Грузії. Повний список відомих місць, де ми побували самі.
• Курорти країни з їх достоїнствами і недоліками або яке місто вибрати, щоб бути задоволеним?
• Вартість їжі в Грузії. Актуальні ціни в магазинах і ресторанах країни.
• Сувенірна продукція з порадами по її вибору в Грузії.
• Море в Грузії: яке воно? Де тепліше і чистіше купатися?