Бачу, що останнім часом майже всі колеги опублікували схожі статті. Мені це здається трохи марнославним, але начебто допомагає в розкручуванні сайту. Тож хоч я і зовсім простий хлопець без зоряної хвороби, але зроблю так само.
Все ж одна з цілей створення путівника — допомогти іншим людям дешевше і цікавіше подорожувати Грузією. А як я це зроблю, якщо не буду займатися розкруткою сайту?
Є в мене відчуття, що статті на кшталт цієї частіше читають веб-майстри і блогери, ніж звичайні туристи. Якщо що — ми з Аліною дуже товариські. Не кусаємося. Пишіть, познайомимося.
Я давно зрозумів, що обмінюватися досвідом дуже корисно! Можемо допомогти один одному.
Всі способи зв’язку з нами описані на сторінці “Контакти”. Якщо у Вас конкретне запитання про Грузію, краще залишати його під відповідною за змістом статтею. Ми насамперед відповідаємо саме на запитання в коментарях. Бо так відповіді допоможуть відразу багатьом туристам.
Хто ми? Інформація про авторів
Ми Віктор та Аліна. Почали літати в Грузію на відпочинок уже майже 10 років тому. У 2016 році нарешті вирішили зробити повноцінний сайт про цю країну. Все ще літаємо сюди майже щороку (зараз Аліна з донькою) і зазвичай проводимо в цій чудовій країні мінімум місяць.
Нашій доньці вже 4 роки. Далеко й активно з нею не поїздиш, тож останнім часом ми віддаємо перевагу формату “повільних подорожей”. Це коли приїжджаєш, наприклад, у Кутаїсі і живеш там від тижня до двох, розбираючись що і як влаштовано.
Ми не блогери і взагалі не публічні люди. До популярності не прагнемо. Свої фото на сайті розміщуємо тільки щоб одразу було видно: “О, вони там точно були і знають про що пишуть”.
Бо останнім часом в інтернеті стало надто вже багато статей від копірайтерів, які в Грузію взагалі ніколи не їздили.
На вулиці нас не впізнають. І ми дуже сподіваємося, що так це і залишиться. Може тому й не ведемо Instargam або Telegram, щоб випадково не утворився “гурток фанатів”.
Смішний факт: доньці подобається “розповідати іншим діткам, що вона бачила в Грузії”. У деяких статтях, наприклад, про заповідник Сатапліа є розділи з “думкою дитини”.
Але свої фото розміщувати на сайті вона чомусь не захотіла. Ми поважаємо її вибір :-)
В звичайному житті я веб-майстер. Трохи програмую, трохи просуваю сайти, пишу статті тощо. Роботу не шукаю, вистачає і постійних клієнтів. Можемо дозволити собі часто і надовго подорожувати. Сайт для нас радше хобі, яке “занадто далеко зайшло”.
Про джерела фінансування
Сайт розвивається виключно на наші з Аліною кошти. Ми самі оплачуємо домен, хостинг, усю мережеву інфраструктуру та спеціалістів, яких іноді доводиться наймати.
Ми не отримуємо фінансування чи матеріальну допомогу від будь-яких країн, міністерств, компаній, фондів, політичних партій або приватних осіб. Наша основна робота ніяк не пов’язана з туристичними компаніями, туроператорами, турагентствами або готелями. Також ми не збираємо пожертви і не клянчимо донати.
Було б чудово, якби якийсь мільярдер раптом вирішив подарувати нам 50 000+ $ за нашу працю. Але ми ж не в казці живемо, правда? В реальності такого майже не буває.
Ви живете в Грузії?
Ні. Але ми літаємо сюди на відпочинок майже щороку. Іноді подорожуємо Сакартвело по кілька місяців поспіль, а потім знову повертаємося додому. Ми — туристи.
Для Вас, як для читачів, це навіть добре. Поясню на простому прикладі. Відкрийте будь-який тревел-блог. Що рекомендуватиме його автор? Правильно:
- Оренду авто: у Тбілісі або в Батумі
- Екскурсії з гідами: у Тбілісі, в Батумі
- Як найняти таксиста, щоб він показав Грузію?
- Де оселитися: у Тбілісі, в Батумі
- Де харчуватися: у Тбілісі та в Батумі
- Як доїхати до міста: Тбілісі, Батумі, Кутаїсі
Що з цього реально може розповісти людина, яка постійно живе в Грузії? Ну в кращому разі поділиться списком улюблених ресторанів. Та й то… Я читав такі статті і зрозумів, що майже завжди люди, які довго проживають в країні, ходять у заклади “для місцевих”.
Туристу ж, як це не дивно, буде набагато краще вирушити саме в туристичний ресторанчик. Так, там буде на 10-30% дорожче. Але їжа зазвичай адаптована під туристів і здається набагато смачнішою. Гарний інтер’єр, ввічливий персонал, зручні стільці, крісла або дивани замість жорстких дерев’яних лавок. Усього цього немає в простих духанах.
Люди, які в Грузії живуть, не користуються орендою авто, не наймають тут таксистів і майже не їздять країною з гідами. Навіщо, якщо в Грузії дуже дешево можна придбати власну машину? Точно так само вони рідко зупиняються у готелях чи апартаментах. Є ж своя квартира!
А отже, і таким порадам “гріш ціна”. Я б хотів читати рекомендації людей, які не живуть у країні, а активно нею подорожують. Бо інакше це “думка теоретика”.
Ми багато подорожуємо. А тому часто доводиться готуватися до чергової поїздки. І помітили, що навіть статті про пам’ятки і цікаві місця у “туристів” виходять кориснішими, ніж у тих, хто в країні живе роками. Там майже завжди більше практики:
- Як дістатися?
- Чи можна з дітьми?
- Скільки коштує квиток?
- Коли вихідні?
- Як побачити 2-3 місця за день?
- Чи є поруч кращі місця?
Помітив, що зазвичай одразу закриваю статті від “експатів”. Бо в них будь-яке село “найкраще”. Так гарно розписано про якусь загублену в горах фортецю, до якої треба йти цілий день. Приходиш — а там три камені й краєвид точно такий же, як і скрізь навколо.
А в мене всього тиждень чи два. І треба обрати справді класні місця.
У людей, які в Грузії живуть, я раджу читати тільки статті про переїзд, довгострокову оренду квартир, оформлення ВНЖ, податки, базари. Все аж до “де купити меблі або сантехніку”. Такі статті справді безцінні, бо написані на основі власного досвіду.
А статті про подорожі краще читати саме у “туристів”. Завжди можна знайти людину, яка дуже любить потрібну вам країну і їздить туди відпочивати мало чи не щороку.
Навіщо створено путівник Грузією?
Відверто кажучи, причини створення блогу було три:
- Заробіток. Тоді я був ще дуже наївним і чомусь думав, що на сайті про подорожі можна заробити хороші гроші. Ну хоча б на ті ж самі подорожі.
Зараз розумію, що “по чесному” дохід із сайту буде набагато меншим, ніж зарплатня на моїй звичайній роботі. І це якщо займатися ним по 5-8 годин мало не щодня. - Інформація для друзів. Тоді багато моїх знайомих і навіть знайомі знайомих починали активно подорожувати. І часто запитували порад.
Поки це було раз на кілька місяців, я із задоволенням сидів із ними в кафешці і розповідав усе, що знаю. Потім питань стало так багато, що ми просто перестали встигати приділити час кожному. Ну не можу я пити стільки кави!
Зробили цей блог і просто давали посилання “по темі”. На якийсь час проблема вирішилася. А потім інформації про Грузію в інтернеті стало набагато більше. І нас знову стали просити про допомогу лише кілька разів на місяць.
Але ми все одно ведемо путівник, розраховуючи на те, що його читатимуть, зокрема, і друзі, знайомі або родичі. - Хотілося розібратися. Коли просто з’їздив у якесь місце, навіть із класним гідом, усе це дуже швидко забувається. І вже за рік ти й не згадаєш, чим відрізнявся умовний Гелатський монастир від храму Баграта.
Коли після подорожі ти ще й ділишся своїми враженнями, заново переживаючи їх у процесі, це допомагає краще розібратися в тому, що саме ти бачив. І поїздка запам’ятовується в рази краще.
У процесі написання власної статті ми завжди вивчаємо дуже багато інформації. І раптом дізнаємося скільки всього залишилося “за кадром”, на наступний раз.
Зрозуміло, що причин було набагато більше. Аж до того, що раніше мені подобалося робити сайти, які красиво виглядали, і я хотів спробувати створити щось справжнє і популярне. Парадокс, але тепер саме створенням сайтів я і заробляю собі на життя. Навчився.
Особливості цього сайту
Це не блог. Тобто, не “чтиво” про те, як весело ми подорожуємо. Якщо хочеться лежачи на дивані помріяти про Грузію, то цей сайт не дуже підходить. Тут мало смачних подробиць, історій із життя і майже немає “красивих”, постановочних фотографій.
Це саме Путівник по Грузії. Який розрахований на тих, хто планує власну подорож до цієї прекрасної країни. Відкрив статтю за темою, прочитав хоча б половину і вже розумієш куди їхати, що дивитися, як дістатися і чого уникати в процесі.
Може ми й не пишемо особливо захопливих статей. Так щоб просто “зачитаєшся”. Але вони максимально корисні реальним мандрівникам, які летять на відпочинок до Грузії.
Чому сайту можна довіряти?
Та немає жодних реальних причин довіряти черговій “людині з інтернету”. Я б міг написати як багато років ми ведемо цей сайт, який величезний досвід поїздок Грузією у нас є і як багато приємних відгуків накопичилося за ці роки. Наприклад, так:
- Вік сайту: пишемо про подорожі з 2012 року. Зареєстрували цей домен 2014 року. Сайт про Грузію в його нинішньому вигляді з’явився 2016 року.
- Кому ми допомогли: понад 7 мільйонів переглядів статей тільки на сайті про Грузію. Але ж ми пишемо ще й про Чорногорію та Болгарію. І там схожі цифри.
- Відповідаємо на запитання: на сайтах понад 5 000 коментарів. Ми не просимо друзів писати всілякі “спасибі” або “класна стаття”. І не є популярними блогерами. Тому 80-90% коментарів — це запитання читача і дуже детальна відповідь на нього.
- Скільки статей: на момент останніх правок у цю статтю на сайті вже понад 250 статей. І щомісяця з’являються нові.
- Це багато? Ми намагаємося робити детальні путівники, де розповідаємо все, що знаємо. Статті довгі. Якщо роздрукувати все у вигляді книжок, то вийде від 20 до 30 томів.
Солідно виглядає, так? Але насправді це взагалі нічого не означає. Я як був “анонімом з інтернету”, так ним і залишився. Ви або довіряєте, або ні.
Великий досвід подорожей нічого не гарантує. Можна бути супер-мандрівниками, а рекламувати якісь “прана-мати”, “пігулки для засинання”, “вітамінки” та іншу фігню. Платять за таке ну дуже добре. Можна буде подорожувати мало чи не цілий рік. На зароблені “сумнівною” рекламою гроші вийде побувати в дуже крутих і дорогих місцях.
Можливо, хтось скаже, що “гроші не пахнуть”. І може навіть матиме рацію. Але мені стає прикро, коли блогери, думці яких я раніше довіряв, починають “впарювати” своїй аудиторії явний “розводняк”. Відчуття нібито “ще одну людину втратили”.
Ми не “продаємо” своїх читачів. Щомісяця нам пише кілька компаній із проханням прорекламувати ставки на спорт, криптовалюти, онлайн-казино, “швидкий заробіток” та інші “сумнівні” речі. Вони готові самі написати статтю і все організувати.
Попри те, що вони пропонують дуже хороші гроші, на сайті нічого такого так і не з’явилося. Сподіваюся, що життя і не змусить мене йти на подібні “угоди з совістю”.
Водночас, якщо у компанії, послугами якої ми самі користуємося, є партнерська програма, ми спокійно ставимо реферальні посилання. Багато на рекомендаціях хороших послуг не заробиш, але це хоча б допомагає витрачати на сайт менше своїх особистих грошей.
У нас три критерії, щоб визначити варто когось рекомендувати чи ні:
- А чи корисною буде рекомендація цієї компанії в конкретній статті?
- А чи забронював би я тут екскурсію / оренду авто / машину з водієм своєму батькові?
- Чи точно я впевнений, що це не шахраї? Чи перевірив їхню репутацію?
Якщо відповідь на всі питання позитивна — спокійно додаємо в статтю реферальне посилання. Як підтвердження другого за списком питання можете подивитися статтю батька про те, як вони з мамою відпочивали влітку в Грузії. Добре вийшло, до речі.
Там усе рівно те саме, що я раджу читачам. Вони пересувалися з водіями Gotrip.ge, тими ж маршрутами, котрі я рекомендую у своїх статтях. І так само дивилися “цікаві місця по дорозі” з Тбілісі в Батумі, як я багатьом і рекомендую.
Я б ще й машину на Localrent.com їм забронював. На добу-дві, але щось особливо “круте” і дороге. Щоб батько спробував себе за кермом Мустанга, Ленд-Крузера або Порше. Але йому вже за сімдесят. І він не захотів. Сказав, що нехай краще його возять інші.
Досвід друзів і знайомих
За багато років подорожей Грузією ми з Аліною “обросли” невеликою мережею знайомств і контактів. Можемо щось уточнити або отримати сторонню думку. Іноді це дуже корисно:
- Самі ми не дуже полюбляємо алкоголь. Але є знайомий сомельє, який круто розбирається в грузинських винах і допомагає про них писати.
- Є кілька знайомих менеджерів у компаніях з прокату авто. В них можна дізнатися багато цікавого про “внутрішню кухню” цього бізнесу. Допомагає бути об’єктивнішим.
- Є друг, який розбирається в нерухомості Батумі. Він допомагав писати статтю про приватний сектор Батумі. І вона вийшла кращою, ніж якби там був тільки мій досвід.
Також багато наших друзів слідом за нами теж захотіли злітати в Грузію. І ми допомагали їм планувати маршрути. А потім збирали зворотний зв’язок. Це теж корисний досвід.
Дуже допомагає зрозуміти що подобається людям, а що — не дуже. Наприклад, особисто я (Віктор) не в захваті від каньйону Окаце і вважаю, що туди їхати зовсім не обов’язково. Але оскільки більшості друзів і родичів це місце дуже сподобалося, то і на сайті воно описано в трохи більш позитивному ключі, ніж могло б бути.
На сайті є кілька статей, де я тільки редактор. Наприклад, про екскурсії Вірменією. Але це скоріше виключення з правил. Такі статті завжди підписані в кінці.
Загалом, ми зовсім не проти, якщо досвідчені мандрівники залишатимуть “гостьові” статті. Але оскільки нічого в цей бік не робимо, то й статей таких не з’являється.
Про структуру статей
Ми навіть не припускаємо, що хтось читатиме весь сайт “від кірки до кірки”. Точно так само знаємо, що навіть прочитати статтю цілком — досить важко і не завжди потрібно.
А тому на початку більшості статей пишемо коротке резюме з ключовою інформацією. А далі ділимо все на підрозділи. Ви без проблем можете пропускати ті шматки, які вам не цікаві. Наприклад, якщо вирішили їхати з гідом, то не потрібно читати про те, як вирушити на орендованому автомобілі або де шукати таксиста.
При цьому, за можливості ми прагнемо, щоб кожен такий “шматочок” інформації був самодостатнім. Я ж не знаю, які частини статті Ви вирішите пропустити. А тому, іноді одна й та сама важлива інформація може повторюватися двічі.
Ну а якщо дивитися в розрізі всього сайту, то, прибравши повторення, його можна було б скоротити ледь не в половину. Я пробував так писати. Виходить огидно: 20-50% будь-якої статті перетворюється на “це дивись тут, а це — ось тут”. Незручно.
Для кого ми пишемо свої статті?
Давайте чесно — не можна писати “відразу для всіх”. Інакше сайт швидко перетвориться на “кашу” тексту, яку зовсім неможливо читати, якщо тобі за це не платять.
Тому всім авторам рано чи пізно доводиться обирати якусь одну аудиторію, для якої вони і пишуть свої статті. Ми вирішили писати “як для себе”.
Одного разу ми знімали кімнату в Батумі. Тоді я вже непогано заробляв і це була скоріше можливість ще раз поспілкуватися з гостинними людьми, які прихистили нас у найпершу поїздку. Загалом, більше ностальгія, ніж реальна необхідність заощадити.
Але разом із нами жили хлопці, яких я називаю “бідні студенти”. Це коли енергії багато, а грошей зовсім немає. Ми й самі такими були. Ось вони цілу годину розпитували мене, як потрапити в каньйон Мартвілі. Звісно, маршруткою. Бо так трохи дешевше.
Ми спочатку довго все пояснювали. А потім я здогадався запитати: “А Ви в курсі, що вхід у каньйон коштує 20 ларі з людини і ще 20 ларі за катання на човні?”. З людини. І тут вони одразу ж вирішили, що їхати туди вони не будуть, оскільки це дуже дорого.
До чого я це? Не можна писати одночасно і для економних, і для середніх, і для багатих мандрівників. У них зовсім різні інтереси, можливості та уподобання.
Як підсумок, сайт пишеться з прицілом на людей приблизно нашого з Аліною достатку. Або для трохи багатших чи трохи бідніших. Тобто, з бюджетом на відпустку в 100-300 € на день. Це здається багато, але насправді інакше й не виходить. Давайте поясню, що я маю на увазі:
- Пристойна квартира в Батумі коштує 30-35 євро на добу. У Тбілісі таке ж житло обійдеться в 35-70 € залежно від району та пори року.
- Один обід у хорошому ресторані коштує 30 ларі з людини. Це без дорогого вина та інших “понтів”. Тобто, на сім’ю буде витрачатися мінімум у кілька разів більше.
- Ви ж не зможете втриматися від того, щоб прикупити якісь сувеніри та подарунки?
- Екскурсія за місто на орендованому автомобілі або з водієм обійдеться від 70 $. Якщо захочете поїхати з гідом, то це вже 200 € за екскурсію.
- Вхідні квитки в більшість цікавих місць теж не безкоштовні. Наприклад, каньйон Окаце коштує 20 ларі з людини. Печера Прометея — 25 ларі + 20 ларі за човен.
- Якщо хочете побачити і Тбілісі, і Батумі, теж доведеться якось добиратися. А це не дешево. Наприклад, ось трансфер з зупинками в цікавих місцях. Ціна від 123 $.
Ось і виходить, що 100 € на добу це ледь не мінімум, за якого в Грузії дійсно можна щось подивитися. Та Грузія, де все було майже безкоштовно, якщо й існувала, то дуже вже давно. Ми з Аліною, наприклад, її вже не застали. А їздимо сюди дуже давно.
Взагалі, цікаво нібито зі сторони спостерігати, як змінюються мої статті. Раніше писали про більш економний відпочинок. Потім я почав заробляти більше і зрозумів, що економія там скоріше “віртуальна” і на практиці немає нічого дешевшого за оренду авто з водієм на Gotrip.ge або звичайної машини на Localrent.com. Далі покажу на конкретному прикладі.
Зараз народилася донька. І фокус знову злегка змістився на подорожі з дитиною. А вони трохи, та все ж відрізняються. Більш “розслаблені” чи що. Або це я просто постарів…
Чому не пишемо для багатих або супер-економних туристів?
Бо самі так не їздимо. Якщо я, наприклад, не живу в хостелах і скрізь подорожую щонайменше орендованим автомобілем або з водієм, то як я писатиму про поїздку маршруткою з трьома пересадками? Я пишу про маршрутки там, де і сам так їжджу. У той же Ботсад, наприклад.
Точно те ж саме і щодо подорожей “по багатому”. Якщо сам я не можу витрачати від 500 € на добу, то що я їм зможу розповісти? Яким досвідом поділюся? Це будуть “тільки мої фантазії”.
Поясню на прикладі. Ми вже давно не пишемо, як чудово їздити Грузією на маршрутках. Навіть коли вперше літали в Грузію з дуже обмеженим бюджетом, то десь користувалися маршрутками, але й орендували авто або користувалися послугами водіїв. А раніше в Грузії ще не було ні Gotrip.ge, ні Localrent.com і це коштувало дорожче!
Їздити на грузинській маршрутці не комфортно. Вони не возять до пам’яток та цікавих місць. Вигідно це тільки якщо безкоштовно живете у бабусі, яка вас годує.
Наприклад, Ви хочете відвідати Джварі, Мцхету, Уплісцихе і Боржомі з Тбілісі. Навіть якщо дуже пощастить, це займе мінімум 3 повних дні. Давайте рахувати:
- Бюджетне житло в Тбілісі коштує 20-30 € на день за квартиру і 15-20 євро за кімнату.
- Навіть на найекономніше харчування доведеться витратити мінімум 15-25 ларі на добу.
- Маршрутки теж не безкоштовні. Особливо, якщо їздите удвох. Мені ліньки детально все прораховувати, але це вийде близько 40-50 ларі на людину, якщо без “форс-мажору”.
- Якщо Вам уже не 18-20 років, то після трьох днів таких “подорожей” ще деньок доведеться відпочити: особливо нікуди не їздити і навіть містом будете гуляти мінімально.
- Разом: бюджет поїздки виходить явно більшим за 100 €. Житло і харчування не з дешевих.
Для порівняння ось маршрут Боржомі, Мцхета, Джварі та Уплісцихе на таксі. Ціна від 86 $ за машину. І тут уже без ризику що “остання маршрутка не приїде”. Побачите все вище перелічене і щось ще. За один день. На транспорт витратите більше, але дуже багато заощадите на житлі та харчуванні. Вийде навіть вигідніше!
Здавалося б, якщо я за день дивлюся тільки одне місце, то зможу побачити більше! Логічно? Насправді ні. Вирушивши маршруткою, Ви більшу частину часу проведете на зупинці або “маршрутка доїхала до повороту, треба пройтися всього сорок хвилин”. А на огляд самих пам’яток часу залишається зовсім мінімум.
Як оновлюються статті?
Як уже говорили, на сайті просто гігантський обсяг інформації. І їх ще й оновлювати треба. Бо “Грузія 5 років тому” і “Грузія зараз” то дві досить різні країни.
Тому, десь 80% статей на сайті вже давно переписані по другому колу. Це доволі кумедне заняття: читаєш, що писав колись, довго смієшся над собою, видаляєш усі ці дурниці і сідаєш писати заново. Точно знаючи, що роки через три цей процес повториться.
Найпопулярніші статті на сайті переписані вже по 3-5 разів. Просто тому що інформація дуже швидко застаріває. І поради з 2016 року щодо оренди авто перестали працювати ще в 2018-му. А зараз, на хвилинку, 2025-й. І треба надавати актуальну інформацію.
Ні, звісно. Це в принципі неможливо. Навіть якщо я звільнюся і буду займатися тільки путівниками. Грузія, як і інші країни, змінюється занадто швидко.
Тому, на сайті точно є злегка застарілі ціни. Розклад маршруток може трохи не відповідати дійсності. Деякі екскурсії, які я раджу, рано чи пізно перестануть проводити. Це нормально.
Я намагаюся виправляти такі помилки в міру можливостей. Але абсолютно впевнений, що поки я пишу цю статтю, щось уже змінилося.
А ось за ті 20% статей, які досі не переписані з 2016 року, мені трохи соромно. Втішаю себе тим, що їх мало хто читає і навряд чи та інформація комусь потрібна. Але все одно рано чи пізно “руки дійдуть” і до них. Як мінімум, така мета у мене є.
Чому так довго: Я тут порахував, що “написання” або “переписування” однієї статті у нас займає близько 15-20 годин. Це тиждень роботи вечорами чи вихідні. Тому й рухається процес зовсім не швидко. Але тут нічого не поробиш. “Фігню” писати не хочеться.
Ціни, розклади та інша інформація
У Грузії немає централізованого місця, де б публікувалася вартість вхідних квитків у цікаві місця. У більшості навіть найбільш розкручених пам’яток немає сайтів. Бачу, що навіть уже зроблені сайти в підсумку через рік-два закидають і вони перестають завантажуватися.
Точно те ж саме і з усім іншим. Немає сайтів автовокзалів, де можна було б подивитися розклади та ціни на маршрутоки, немає сайтів ресторанів, де можна перевірити меню.
Усі ціни можна дізнатися або особисто приїхавши в умовний каньйон Мартвілі і подивившись, або зі всіляких відгуків, досвіду друзів і знайомих.
Ми зі свого боку докладаємо багато зусиль, щоб статті були інформативними, а ціни на сайті залишалися максимально актуальними. Це дорого, але що ж поробиш.
Наприклад, я замовив у програміста “хитромудру” штуковину, яка дає змогу автоматично правити ціни одразу по всьому сайту. Вона обійшлася мені в 1283 $. Але якщо сильно змінюється вартість бензину, то я один раз вношу нову ціну. І Ви відразу по всьому сайту бачите актуальну вартість поїздки на орендованому автомобілі.
Щоправда іноді це призводить до “курйозних” ситуацій, коли після чергового стрибка курсу валют я пишу, що орендувати авто з водієм трохи вигідніше, ніж без. А воно насправді виходить на 1-2 $ дорожче. Намагаюся таке виправляти, але не скрізь встигаю.
Якщо раптом бачите, що якісь ціни або розклади роботи вже не актуальні, і у Вас є “свіжа” інфа, напишіть нам у коментарях. Ми будемо дуже вдячні і за можливості ми спробуємо виправити цю помилку.
Висновок: попри те, що ми докладаємо колосальних зусиль, щоб інформація на сайті була максимально актуальною, на 100% довіряти їй все ж не варто. Особливо в плані цін. Завжди беріть гроші з невеликим запасом.
Трохи про грамотність
На сайті немає редактора чи коректора. Ми працюємо удвох і самі пишемо свої статті. Намагаємося писати грамотно, але докладаємо до цього помітно менше зусиль, ніж до перевірки фактів, цін і актуалізації корисних порад.
Звісно, тавтологія, “кострубато” сформульована думка, відсутня кома чи орфографічна помилка — це неприємно. Але ж не смертельно?
Дійсно добре вичитати статтю займе приблизно стільки ж часу, скільки і її написання. Ми подумали і вирішили, що нехай краще буде дві статті “з помилками”, ніж одна, але максимально вичитана. Тим паче, що все одно через кілька років усе це переписувати.
Чудово! Можете повідомити про неї в коментарях до статті або написати мені будь-яким зручним для Вас способом. Ось сторінка з нашими контактами.
Цікавий факт: одного разу на сайт прийшов черговий “ґраманаці” і з кількома помилками у своєму коментарі заявив, що я зобов’язаний найняти редактора. Мовляв, це коштуватиме копійки. Я порахував. Редактор тільки для української версії сайту обійдеться мінімум у 3000 $.
Про фотографії
Парадокс, але ми не любимо фотографувати. І це погано відображається на асортименті фотографій для сайту. Часто їздимо на екскурсії взагалі нічого не знімаючи, щоб краще зрозуміти “що до чого”. Так, текст потім вийде набагато кращим, ніж якби я дивився на все через об’єктив фотоапарата. Але фоточок буде замало.
Приблизно 95% фотографій на сайті авторські. Решта 5% це або фото друзів, або чесно куплені на різних фотостоках красиві картинки. Ми ніколи не крадемо фото з інтернету. Навіть якщо це зробило б статтю набагато красивішою.
Не бачу нічого “ганебного” в купівлі фотографій для сайту. Наприклад, у мене немає дрона. Але іноді для кращого розуміння хочеться показати місто або пейзаж з висоти.
Є у мене кілька чи то друзів, чи то колег, які вміють і люблять круто обробляти свої фотографії. Щоб на будь-який знімок подивився і сказав “Вау, яка неймовірна краса”.
Це дуже корисно для розвитку блогу. Але самі ми так не робимо. Бо це майже обман. Відкриваєш таку статтю, дивишся на просто приголомшливі місця. Вкладаєш купу сил і часу. Приїжджаєш. А насправді нічого дійсно красивого там немає. Прикро…
У нас на сайті більшість фото без обробки. Максимум можу трохи додати різкості або контрасту “щоб було краще видно”, та й усе. Можливо, так я виправдовую свою лінь.
Я взагалі трохи ледачий. І часто йду шляхом найменшого опору. Наприклад, лінуюся ритися в добрій сотні тисяч знімків, а використовую ті фотки, що “під рукою”. І розібрати все це теж лінуюся. Тому в багатьох місцях сайту часто використовуються схожі фотографії, хоча насправді ми в це місце могли їздити 3-5 разів. Просто ліньки шукати.
Ви могли помітити, що на сайті багато галерей, які мають симпатичний вигляд. Якщо зацікавило якесь місце, натисніть на відповідну фотку. Там буде корисний опис.
